Каннабис Bruce Banner Волгодонск Канабис SATIVA & INDICA

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Я говорю, братуха, вот такой кайф это был! Щелчок закладки и я уже в другой реальности, находясь в зайцевом кроличьей норе, где все сияет красками радуги, а реальность исчезает словно дым от шмалёной сигареты. Я купила шишки марихуаны и они стали порошком, тонким и восхитительно ароматным. Шала, шприцы, искусство создания своей уникальной визуальности – все это стало моим новым увлечением. Я стала разводить на базар своих друзей на этот чарующий опыт. Как настоящий гопничок я пришла к ним и сказала: "Давайте накуримся как настоящие богатыри, братишки!" Засуетились они, не зная, что же на самом деле я имею в виду. В моей карманной косметичке, которая всегда теперь со мной, я хранила маленькую машинку – шприц. Ведь именно с ее помощью я создавала мои великолепные шалы, состоящие из мелкогранулированного порошка. Весь процесс употребления марихуаны стал настоящим искусством. Я сажала своих друзей на стулья, удобно рассаживала их, спокойно показывая им весь мой арсенал. Передо мной расстилался стол, усыпанный светящейся пыльцой. Я выглядывала взглядом в их глаза, наблюдая за удивлением, которое вспыхивало в их глазах. Они старались сохранить спокойствие, но видимо, мои шалы взорвали их воображение. Моя собственная маленькая нежность, которую я называла "шала", продолжала расти в размерах и наслаждении от каждого вдоха. Аромат заполнял комнату, создавая атмосферу безмятежности и покоя. Такое ощущение, что мы попали в другую реальность, где все невозможное становится реальностью. Мы сидели в этой комнате, шмалья высокотехнологичные шалы и наслаждались каждым мгновением. Но не только вкус мне был важен, но и стиль. Я не хотела быть просто потребителем, я хотела дать этому всему свой особый штрих. Марихуана не только отвлекала от реальности, но и стала моим стилистическим акцентом. Я захотела сделать внешний вид таким же уникальным, как и моя новая страсть. Мне было важно, чтобы мои друзья и окружающие видели, что я не просто снюхиваю, а превращаю это в искусство – искусство выразить свою индивидуальность и свободу души. Приглашая их в мир шал, я показывала им, что настоящая красота заключается в умении принять свою уникальность. И ты знаешь, какой прорыв это был? Моя страсть к марихуане превратилась в страсть к моде и стилю. Я открыла свой собственный салон, где развивала мои идеи и знания о визуальности. Я стала самым востребованным стилистом в своем городе, ведь я была не просто стилистом, но и гением марихуанного направления. Маленькие шалы и большие мечты – это мой девиз. Я живу в другом мире, где цвета расцветают ярче, где фантазия становится реальностью. Моя страсть к марихуане помогла мне найти себя и показать всему миру, что настоящий стиль заключается в умении наслаждаться жизнью и быть верным себе. Я закурила свои сигареты из шишек прямо на подиуме, окруженная красотой и удивлением окружающих. Я хотела, чтобы каждый видел, что я не боюсь выходить за рамки и создавать нечто уникальное. Мои клиенты ценили это, они приходили ко мне, чтобы получить эстетическое наслаждение – а я им отвечала своими шалами, которые стали символом их собственной индивидуальности. Так что, моя марихуанная страсть привела меня к новым горизонтам и бесконечным возможностям. Я покупаю шишки, курю и создаю, разводя на базар всех на этот потрясающий опыт. Я взорвала стереотипы, шмальнув моей гениальностью, и создала собственный мир стиля и красоты. Так что не бойся выходить за рамки и создавать свой уникальный образ, дорогой мой гопничек-наркоман. И помни, что красота иногда может быть найдена даже в самых неожиданных местах – даже в марихуане.